Прізвища України: повний список найпоширеніших і найсмішніших прізвищ, карта поширення та походження

Дуже часто в школі дають завдання дізнатися, звідки походить твоє прізвище. І тут легко переконатися, що воно розповідає не лише про предків, а й про географію. Наприклад, Городнюків найбільше на Уманщині, зокрема в селі Городниця, де це прізвище трапляється чи не в кожній другій хаті. А от ближче до Черкас воно вже рідкісне.

Схожа історія з Поліщуками. На Лисянщині їх дуже багато, а в Дубіївці, за 15 кілометрів від обласного центру, ще дев’ять років тому таких родин було лише дві. Зате Половинок і Коваленків там хоч греблю гати.

І таких прикладів в Україні тисячі, бо кожне має свою карту й свою історію. Розповімо, які з них найпоширеніші, звідки взялися і чому деякі, як-от Припинда, без усмішки вимовити важко. Хоча насправді так колись просто називали фартух.

Яке прізвище найпоширеніше в Україні

Багато хто впевнений, що це Шевченко. І майже вгадує, бо воно на другому місці. А першість тримає Мельник. За даними генеалогічного товариства «Рідні», це прізвище в Україні мають 107 878 людей. Найбільше на Київщині, Вінниччині та Львівщині.

Шевченко відстає зовсім трохи, у нього 106 340 носіїв. А третє місце посідає Коваленко, таких людей в Україні 88 632. Тож якщо в класі, на роботі чи в під’їзді є хоча б один Мельник, Шевченко чи Коваленко, це зовсім не дивно.

І всі три розповідають про ремесла. Мельник молов борошно, Коваленко походить від коваля, а Шевченко – від шевця, тобто чоботаря. Колись саме за родом занять людей найлегше було розрізнити в селі, і ці назви з часом перетворилися на прізвища.

ТОП-100 найпопулярніших прізвищ України: повний список

А от хто йде далі за трійкою лідерів, знають уже не всі. Те ж саме генеалогічне товариство «Рідні» склало повний список ста найпоширеніших прізвищ за даними 2011-2013 років, ще до великих переселень через війну. Відтоді люди переїхали, але порядок у топі навряд чи суттєво змінився. І список виглядає так:

1-20	21-40	41-60	61-80	81-100
1. Мельник	21. Петренко	41. Мазур	61. Федоренко	81. Тимошенко
2. Шевченко	22. Клименко	42. Хоменко	62. Ковтун	82. Жук
3. Коваленко	23. Павленко	43. Попович	63. Білоус	83. Москаленко
4. Бондаренко	24. Кравчук	44. Павлюк	64. Нестеренко	84. Марчук
5. Бойко	25. Іванов	45. Кушнір	65. Терещенко	85. Власенко
6. Ткаченко	26. Кузьменко	46. Литвиненко	66. Колесник	86. Гуменюк
7. Кравченко	27. Пономаренко	47. Мартинюк	67. Попов	87. Яценко
8. Ковальчук	28. Савчук	48. Гончаренко	68. Зінченко	88. Радченко
9. Коваль	29. Василенко	49. Приходько	69. Тарасенко	89. Герасименко
10. Олійник	30. Левченко	50. Костенко	70. Міщенко	90. Сергієнко
11. Шевчук	31. Харченко	51. Кулик	71. Вовк	91. Корнієнко
12. Поліщук	32. Сидоренко	52. Романенко	72. Демченко	92. Гончар
13. Іванова	33. Карпенко	53. Костюк	73. Дяченко	93. Мартиненко
14. Ткачук	34. Гаврилюк	54. Семенюк	74. Ковальова	94. Гордієнко
15. Савченко	35. Швець	55. Назаренко	75. Пилипенко	95. Степаненко
16. Бондар	36. Мельничук	56. Ткач	76. Іщенко	96. Прокопенко
17. Марченко	37. Попова	57. Кравець	77. Макаренко	97. Шульга
18. Руденко	38. Романюк	58. Коломієць	78. Бабенко	98. Волошин
19. Мороз	39. Панченко	59. Козак	79. Кириченко	99. Величко
20. Лисенко	40. Юрченко	60. Яковенко	80. Тищенко	100. Денисенко

Та за цими цифрами ховаються ще й такі цікавинки:

• Між Мельником і Шевченком різниця лише 1538 людей, тож за кілька років вони цілком могли б помінятися місцями.
• Перша десятка разом це понад 820 тисяч людей, майже як населення Запоріжжя до війни.
• Якщо скласти всіх Коваленків, Ковальчуків, Ковалів і Ковальових, вийде понад 244 тисячі, удвічі більше, ніж Мельників.
• Нащадків шевців теж чимало. Шевченків, Шевчуків і Шевців разом понад 193 тисячі.
• Навіть Денисенків на сотому місці 19 550, а це ціле невелике місто.

Тож якщо ви знайшли себе в цьому списку, однопрізвищників у вас точно вистачає. А якщо ні, можливо, ваше рідкісне, і про нього ще буде що розповісти.

Найпоширеніші прізвища України за областями

Історія з Городнюками на Уманщині й Поліщуками на Лисянщині – зовсім не збіг. Прізвища справді тримаються свого краю. Люди століттями жили в одних селах, женилися із сусідами, і родини залишалися поруч. Тому в кожному регіоні є свої лідери.

Картина приблизно така:

• На заході найчастіше трапляються Мельник, Драган, Ковальчук, Козак і Коваль.
• На півночі – Кравченко та Коваленко.
• У центрі – Шевченко.
• На сході – Ткаченко.
• На півдні – Бондаренко, Кравченко та Іванов.

Регіон видно навіть за закінченням. Мовознавець Юліан Редько підрахував, що прізвищ на -ук, -юк і -чук найбільше на Рівненщині – 38,5 %, на Волині – 33,6 % і на Житомирщині – 33,5 %. А от на Полтавщині чи Київщині частіше почуєте -енко.

Щоправда, найсвіжіша повна карта складена за даними 2011-2013 років. Після 2022 року мільйони людей переїхали, і нової загальної статистики поки немає. Тож науковці, як-от автори журналу «Мовознавство» у 2023 році, досі спираються саме на ці дані. А «Рідні» обіцяють оновити карту вже після перемоги.

Карта прізвищ України: як подивитися поширення свого прізвища

Ковальчуки на заході, Ткаченки на сході – звучить просто. А на карті одразу видно, наскільки це правда. Тож уведіть своє прізвище українською, натисніть кнопку, і карта покаже, у яких областях його найбільше. А якщо не знаєте, з чого почати, спробуйте одну з підказок під полем пошуку.

Пошук прізвища в базі: як дізнатися кількість носіїв і географію

Майже всі цифри в цій статті, як і сама карта, взяті з бази «Рідні». Там для кожного прізвища можна знайти кількість носіїв, найгустіші осередки, походження, а часом навіть згадки в козацьких реєстрах. Але це не єдине місце, де варто пошукати. Якщо хочеться копнути глибше, допоможуть:

• Forebears – міжнародна база.
• FamilySearch – величезний архів метричних книг і переписів.
• Обласні державні архіви – метрики, сповідні розписи й ревізькі казки, з яких найчастіше починають родовід.

Тільки пам’ятайте, що бази зазвичай рахують жіночу й чоловічу форми окремо, тож Ковалевську й Ковалевського шукайте по черзі. А в старих документах одне й те саме прізвище могли записати по-різному, як Дем’яненко і Демяненко. Тому, якщо результатів мало, спробуйте кілька варіантів.

Звідки взялися українські прізвища: коротка історія

Зі старих записів добре видно, що родові імена з’явилися в українців не одразу. Колись людину кликали просто Іваном чи Семеном, а щоб не сплутати, додавали, чий він син, звідки родом або чим заробляє на хліб. Іван Петрів син, Семен із Лисянки, Грицько-коваль. Діти часто успадковували таке прізвисько, і з часом воно приростало до всієї родини.

Цікаво, що ця звичка пережила навіть паспорти. Ще років тридцять тому дитину на вулиці питали «Чия ти будеш?». Бо «Городнюк» мало кому щось казало, а от «Міті Партійного внучка» одразу всім було зрозуміло, з якої хати. Кому зараз за 40, напевно й сам пам’ятає такі розмови з бабусями біля воріт.

А офіційні, записані в документах прізвища з’явилися не так уже й давно. Першими їх отримали шляхта й міщани, ще у XIV-XVI століттях. Для простих людей поворотним моментом стали козацькі реєстри. У реєстрі Війська Запорозького 1649 року понад 40 тисяч імен, і серед них уже повно знайомих Петренків, Марченків і Шевченків.

Остаточно все закріпилося у XVIII-XIX століттях, коли почали проводити переписи й вести метричні книги. Відтоді родове ім’я передається від батьків до дітей майже без змін.

Що означають закінчення -енко, -ук, -чук, -ський та інші

Саме тому за прізвищем і сьогодні можна здогадатися, з якого краю родина. Найбільше про це підказує закінчення:

Закінчення	Що означає	Приклади	Де найчастіше
-енко	син, молодший у роду	Руденко, Дем’яненко, Гудзенко	центр і схід
-ук, -юк, -чук	син, нащадок	Поліщук, Кощук, Городнюк, Римбалюк	Волинь, Рівненщина, Житомирщина, Поділля
-ишин, -ин	чий, з чиєї родини	Петришин, Стасишин	Галичина
-ич, -вич	походження від батька	Попович, Петрович	захід і Закарпаття
-ський, -цький	звідки рід, від назви села чи міста	Грушевський, Лисянський	по всій Україні, колись у шляхти

Є й інші закінчення, які трапляються не рідше. Наприклад, -ів, як у Василів чи Андріїв, це галицьке «чий». А -ець, як у Стрілець чи Самборець, підказує ремесло або місце, звідки прийшла людина.

Які бувають українські прізвища: від ремесел до кумедних

Хай би яким було закінчення чи походження, з українськими прізвищами нудно точно не буває. Прикладів тут уже чимало, але це лише маленька частинка. Є ще ті, що пішли від ремесел та імен, ті, що прийшли з інших мов. Та й кумедних і рідкісних серед них теж вистачає.

Від професій, імен і прізвиськ

Від ремесел, як уже видно з топу, прізвищ найбільше. Але є ще Лимаренко – нащадок лимаря, що шив упряж для коней, Бендюженко – бендюжника, тобто вантажника. А ще Гончаренко, Пасічник, Конюшенко, Свинар, Співак, Колесник, Кушнір, Бондар, Олійник.

Не менше походить від імен:

• Петренко;
• Логвиненко;
• Петрук;
• Дем’яненко;
• Максименко;
• Гриценко;
• Семко;
• Тарасенко.

Навіть просто Богдан чи Денис, без жодних закінчень.

А ще чимало пішло від прізвиськ, які давали за вдачею, зовнішністю чи місцем, де стояла хата:

• Білоус;
• Шраменко;
• Червоненко;
• Руденко;
• Дзюба;
• Кирнос;
• Горобець;
• Шпак;
• Галка.

Задорожній, мабуть, жив за дорогою, а Галич прийшов з однойменного міста. Буває, що прізвище розповідає й про долю людини. Годованець, наприклад, означає, що колись когось із роду взяли на виховання в чужу сім’ю.

Іншомовного походження

Чимало прийшло й від сусідів, разом із переселенцями, купцями чи шлюбами з іншого краю. Наприклад:

• З польської – на -ський і -цький, як-от Кашперський, Барановський, Ковалевський, Яблонський, Заремба, Осташевский. А ще Радзевіл, що нагадує про магнатів Радзивіллів, і відомі Потоцькі, після яких в Україні лишилися цілі палаци.
• З румунської – Албул, що означає «білий», Штефан, Мунтян, тобто «горянин», і Унгуряну.
• З далеких країн – Лі, Кім, Пак чи Цой. Їх носять корейці, чиї родини живуть в Україні вже не одне покоління, переважно на півдні, на Херсонщині та Миколаївщині. Сюди ж можна віднести грузинські прізвища на -швілі й -дзе, як-от Беридзе, вірменські на -ян, як Мкртчян.
• З російськими закінченнями -ов та -ін – Шабалін, Покришкін, Іванов, Забєліна, Курченков. Так часто переписували в документах на чужий лад, і Курченков цілком міг колись бути Курченко.

А деякі просто вказували, звідки прийшла людина. Волошин – із Волощини, тобто земель сучасної Румунії та Молдови, Литвиненко – з Литви, Мазур – із Мазовії в Польщі, Угрин – з Угорщини.

Тож навіть «чужі» давно стали своїми, а про давні мандри родини тепер нагадує хіба що їхнє коріння.

Найсмішніші

А є кумедні прізвища:

• Придибайло;
• Пересунько;
• Поколтило;
• Першогуба;
• Підкуйко;
• Лупашко;
• Комашко;
• Сало;
• Квас;
• Кобилка;
• Заєць;
• Карась;
• Попудрібко;
• Шмагайло;
• Могила;
• Ягода.

А деякі взагалі збігаються з назвами речей. Наприклад, Макітра чи Коцюба, знайомі кожній господині глиняна миска й кочерга. Або Дідух – так називають ще й різдвяний сніп, який ставлять на покуті.

Найрідкісніші та найкрасивіші

Є прізвища, які трапляються лічені рази на всю країну. Наприклад, Кривоглавих в Україні лише шестеро. Рідко почуєте й Вилиш, Шашчук, Влізько, Безстрановська чи Мішутушкіна. А Кібік ще й читається однаково з обох боків, тобто це справжній паліндром. Інші ж звучать мелодійно  як вірш:

• Сороколіт;
• Гонта;
• Квітка;
• Соловей;
• Барвінок;
• Калина;
• Зоря;
• Стась.

І, мабуть, кожен може додати до цього списку щось своє, бо найкрасивіше прізвище – те, яке пов’язане з рідними людьми.

А найкраще, мабуть, історію прізвищ підказують відомі люди. Григорій Сковорода – назва кухонного начиння, Святослав Вакарчук – нащадок вакаря, тобто пастуха корів, а Олег Залужний, судячи з усього, з тих, хто жив за лугом. Івана Сірка колись прозвали за сіре волосся, Христина Соловій – від співочої пташки. У Павла Зіброва й Артема Пивоварова чути російське -ов. А Микола Вересень і зовсім носить назву місяця. Тож наступного разу, почувши знайоме прізвище, спробуйте вгадати, що за ним ховається. Це, повірте, затягує.