Хтось відпочиває біля води, на Дніпрі чи Південному Бузі. Хтось не може без гір і щороку їде в Яремче чи Сколе. Хтось об’їжджає замки, від Підгірців до Кам’янця-Подільського. А є ті, хто їздить у музеї. Саме так, спеціально в музеї. Тут половина читачів може скривитися – навіщо, це ж як шкільна екскурсія, у місті й без того є що подивитися. Можливо. Тільки що робити з містом, де на кожну тисячу мешканців припадає один музей? Не 2 і не 3 на все місто, а 25. Це Переяслав, і схожого в Україні просто немає.
Багато хто знає його через скансен, музей просто неба з вітряками й хатами. Він справді вражає, тільки за ним губиться сама історія міста, десятки експозицій у центрі й купа цікавинок, про які майже не пишуть. Тому далі про те, де це місто, звідки в нього така назва, до чого тут Сковорода, які саме музеї варто побачити й скільки на все це закладати часу.
Переяслав – де знаходиться, історія та назва
Місто лежить на сході Київської області, у Бориспільському районі, і є центром Переяславської громади. Стоїть над Трубежем, лівою притокою Дніпра, за 85-87 кілометрів від Києва.
Населення близько 27 тисяч осіб, тобто 1,6% усіх мешканців області. За українськими мірками невелике містечко, зате з дуже щільною історією.
Вперше Переяслав згадується під 907 роком, у договорі князя Олега з Візантією. Пізніше він став столицею Переяславського князівства, одного з трьох головних центрів Київської Русі поряд із Києвом і Черніговом. Тобто на той час це було місто першого ряду, а не провінція.
Назву Переяслав-Хмельницький йому дали у 1943 році, на честь Переяславської ради 1654 року та Богдана Хмельницького. У 2019-му Верховна Рада повернула історичну назву, і зараз місто офіційно зветься просто Переяслав. Щоправда, стара назва досі трапляється на автостанціях і в розкладах, тож не дивуйтеся, купуючи квиток.
Як доїхати з Києва до Переяслава – відстань, автобуси, авто
З Києва це одна з найпростіших одноденних поїздок. Між столицею та Переяславом близько 87 км, автомобілем дорога за нормального руху займає приблизно півтори години. Основний напрямок проходить через Бориспіль далі трасою Н-08.
Дорога звичайна, без серпантинів, ґрунтовок і ділянок, заради яких треба шукати позашляховик. Тому серед усіх марок машин тут немає якоїсь особливо правильної, для Переяслава цілком достатньо звичайного справного легкового авто. Навіть більше, машина зручна вже в самому місті, якщо плануєте поєднати центр, скансен і берег Дніпра.
Без авто теж нормально. З Києва маршрутки на Переяслав відправляються від станції метро «Позняки». На офіційному сайті міста також зазначені відправлення від «Харківської» та «Чернігівської», хоча перед поїздкою графік краще перепровірити у перевізника. З Переяслава рейси починаються рано-вранці й курсують до вечора.
З інших міст ситуація така:
- Бориспіль – близько 51 км, тобто приблизно година автомобілем.
- Черкаси – близько 100 км і орієнтовно 1 год 40 хв автомобілем.
- Полтава – вже значно далі, близько 270 км, тому на одноденну поїздку дорога виходить довгою.
Залізничного вокзалу безпосередньо в Переяславі немає. Найближча залізнична лінія Київ – Полтава – Харків проходить приблизно за 28 км від міста.
Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»
Доїхати до Переяслава нескладно. Складніше вирішити, куди йти, бо за один день усі місцеві музеї все одно не обійдеш.
Найчастіше вибір падає на скансен. Багато хто взагалі їде до Переяслава саме заради нього, проводить там пів дня або й більше, а до самого міста так і не доходить. І це легко зрозуміти адже «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» займає близько 25 гектарів і більше нагадує велике старе село, ніж музей у звичному розумінні.
Створювати його почали у 1964 році за ініціативи історика та музейника Михайла Сікорського. Першим об’єктом став старий гамазей, тобто громадська комора для зерна, із села Пристроми. Згодом сюди почали перевозити хати, церкви, вітряки, клуні, млини та інші будівлі з різних сіл Наддніпрянщини. Сьогодні тут близько 300 об’єктів, серед них понад сотня пам’яток народної архітектури XVII-XIX століть.
Але всередині скансену працює ціла низка окремих тематичних експозицій:
| Музей | Що там цікавого |
|---|---|
| Хліба | Відкритий 1984 року, близько 3,5 тисячі експонатів у 15 розділах, є колекція реліктової пшениці |
| Українського рушника | 300 рушників із Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Черкащини й Полісся |
| Українських обрядів | Весілля, народження, календарні свята та побутові традиції |
| Народного сухопутного транспорту | Працює з 1993 року, єдина в Україні колекція возів, саней та екіпажів |
| «Поштова станція» | Відкрита 1993 року, інтер’єр відтворено за архівними даними, є карти поштових трактів |
| Бджільництва | У хаті кінця XIX століття із села Помоклі, з вуликами-дуплянками того ж часу |
| Декоративно-ужиткового мистецтва | Кераміка, ткацтво, різьблення та народні ремесла |
| Миколи Бенардоса | Винаходи одного з піонерів електрозварювання |
| Лісового господарства | Інструменти, побут лісників і робота з лісом |
| Пам’яті Поліського району | Історія сіл, які постраждали після аварії на ЧАЕС |
| Історії Української православної церкви | Розміщений у Сухоярській церкві 1775 року, перевезеній із села Сухий Яр |
| Космосу | Космічні прилади, техніка та історія освоєння космосу |
Сам скансен працює з 9:00 до 17:00, але в окремих музеїв усередині свої вихідні, а частина експозицій може тимчасово не працювати. Тому тут краще не будувати план на «обійдемо все». Навіть просто пройти територію, зайти в кілька хат, роздивитися вітряки з церквами й вибрати два-три тематичні музеї, це вже кілька годин без поспіху.
І про ціни. Звичайний дорослий квиток до більшості міських музеїв коштує 100 грн, до музеїв Шевченка та Сковороди – 120 грн. Для скансену є єдиний квиток:
- 100 грн у будні та 160 грн у п’ятницю;
- суботу та неділю, дитячий – 50 і 80 грн відповідно.
Останнього вівторка кожного місяця для учнів, студентів, пенсіонерів і частини інших пільгових категорій вхід безкоштовний. Повний актуальний прайс краще перевірити на сайті заповідника ще перед поїздкою, а не вже біля каси.
Пам’ятки та цікаві місця Переяслава
А в місті тим часом лишається ще половина заповідника. Музеї розкидані по центру, тому огляд перетворюється на прогулянку старим містом.
Ще на в’їзді привертає увагу військова техніка біля Кургану Слави. Танки, гармати та інші великі експонати стоять просто неба, квитка не потрібно, тому цю зупинку зручно лишити на початок або кінець маршруту.
А далі йде історичний центр:
- Дитинець – фортецю звів Володимир Великий у 993 році, вона займала 10 гектарів при впадінні Альти в Трубіж, а довжина укріплень сягала 1400 метрів. Сьогодні лишилися вали й фундаменти.
- Михайлівська церква XVIII століття на місці давнього собору 1089 року. У комплексі працює Музей архітектури давньоруського Переяслава, відкритий для відвідувачів лише 13 липня 2026 року.
- Вознесенський собор 1695-1700 років, збудований коштом Івана Мазепи. Діорама «Битва за Дніпро» всередині зараз не приймає відвідувачів.
- Археологічний музей на Шевченка – павільйон 1957 року стоїть просто над фундаментом Спаської церкви XI століття, з фресками й похованнями в саркофагах.
- Музеї кобзарства, трипільської культури та «Заповіту» Тараса Шевченка – по одному-два за інтересами, усі за день не потрібні.
І ще одну експозицію точно не варто губити серед інших. Це музей Григорія Сковороди в старому колегіумі, бо з Переяславом філософа пов’язує окрема історія.
Григорій Сковорода і Переяслав
Історія коротка, зате показова. У 1750 році єпископ Никодим Срібницький запросив молодого Сковороду викладати поетику в колегіумі, відкритому тут ще 2 жовтня 1738 року. Той погодився, написав власний курс і почав навчати по-своєму.
Протримався 3-4 місяці. Єпископ вимагав старих зразків, Сковорода відмовився переписувати свої правила, і філософа просто вигнали.
Але з краєм він не попрощався. Наступні 5 років працював домашнім учителем у поміщика Степана Томари в селі Коврай, що нині в Золотоніському районі Черкащини, а тоді належало до Переяславського полку. Загалом переяславський період розтягнувся на 1750-1759 роки, і саме тоді написано більшість віршів, які склали «Сад божественних пісень».
Меморіальний музей працює на вулиці Сковороди, 52, у будинку колегіуму, зведеному 1753 року коштом єпископа Іоанна Козловича. Відкрили його 28 листопада 1972 року, до 250-річчя філософа. Усередині відтворено бібліотеку, клас і кімнату вчителя, є астрономічний глобус, скрипка, бандура, цимбали й ліра, бо Сковорода грав на всіх. Головний експонат це його портрет роботи невідомого художника кінця XVIII століття.
А ім’я філософа тут не лише на музейній табличці. Місцевий університет на вулиці Сухомлинського, 30 у 2021 році отримав назву Університет Григорія Сковороди в Переяславі й веде свою спадкоємність від того самого колегіуму 1738 року.
Природа, відпочинок і де зупинитися в Переяславі
Після кількох годин музеїв навіть людина, яка щиро любить історію, починає дивитися на будь-яку лавку як на експонат, на якому дуже хочеться посидіти. Тут і стають у пригоді Трубіж та Дніпро.
Місто стоїть на Трубежі й Альті, а поряд Канівське водосховище. Трубіж підходить для короткої прогулянки в межах міста. А от за пляжами й соснами варто виїжджати в бік Циблів, де розташовані бази відпочинку.
До речі, за самою лише водою сюди не їдуть. Для бірюзи, білих берегів і майже марсіанських пейзажів є інші напрямки, як-от Дружбівський кар’єр на Житомирщині. А в Переяславі природа працює бонусом до історії, і саме в цьому поєднанні його родзинка.
З їжею просто. Кафе й ресторани зосереджені в центрі, переважно на вулицях Богдана Хмельницького та Шкільній. Міська рада серед закладів наводить «ІЧІРО», «Пектораль», «Покровський», «Леонтій» і «Любокрай». Є й піцерії, де можна взяти замовлення із собою, щоб з’їсти вже біля води. Графік перед візитом краще уточнити, бо переліки оновлюються нерівномірно.
Для поїздки на день готель не потрібен. А з ночівлею вибір невеликий, кілька готелів у центрі та приватні садиби ближче до Дніпра. Підібрати варіант можна на Booking, застосунок якого й так стоїть у більшості тих, хто часто подорожує.
Як спланувати поїздку в Переяслав на один день
Втім, більшість усе ж приїжджає на один день. І найбільша помилка тут спробувати побачити всі музеї. У Переяславі це приблизно як зайти до супермаркету «на хвилинку». План хороший, але реальність швидко його виправляє.
На один день скласти маршрут можна так:
- Приїхати в Переяслав близько 9:00-10:00 і почати з історичного центру.
- Побачити дитинець, Михайлівську церкву, Вознесенський собор і пройтися старою частиною міста.
- Зайти до Меморіального музею Сковороди або вибрати інший один міський музей за інтересами.
- Пообідати в центрі.
- Після обіду поїхати до Музею народної архітектури та побуту й залишити на нього щонайменше дві години.
- Якщо день довгий і погода хороша – завершити все біля Трубежу або виїхати в бік Дніпра.
Так Переяслав не перетвориться на марафон «ще один музей за 17 хвилин». Краще нормально побачити три-чотири місця, ніж наприкінці дня вже не пам’ятати, де був Сковорода, а де музей хліба.
Коли краще їхати до Переяслава
Найзручніше їхати з кінця весни до початку осені. У травні-червні й вересні легше довго ходити містом і скансеном, ніж у липневу спеку. Осінь теж дуже пасує старим хатам і дерев’яним церквам музею просто неба.
А от конкретну дату інколи варто підбирати під події. У Переяславі традиційно проводять фольклорні свята, Івана Купала, «Переяславський ярмарок», заходи до Дня міста та інші фестивальні події. Але календар щороку змінюється, тому старий список фестивалів не варто сприймати як готову афішу на ці вихідні. Перед виїздом краще перевірити актуальні оголошення міської ради та заповідника.
Отже, місто, куди їдуть спеціально в музеї, виявляється зовсім не схожим на шкільну екскурсію. Тут можна залізти на танк біля Кургану Слави, пройтися валами тисячолітнього дитинця, зайти в хату XIX століття й посидіти на лавці, яку ніхто не огородив стрічкою.
А скансен, через який Переяслав переважно й знають, це лише частина історії. Решта лишається в центрі міста, і саме вона зазвичай стає причиною повернутися сюди вдруге.
